Кожне мереживо унікальне

Вперше мереживо з’явилося в США. Виробництво мережива - це дуже складний процес. Він в’яжеться шовковими нитками або пряжею за певним зразком, на відміну від деяких традиційних мережив у Китаї, які в’язані гачком або вишиті. При виготовленні вам потрібно покласти шовкову нитку на кожен з невеликих човників, кожна з яких має розмір лише з великий палець. Менш складний шаблон вимагає десятків або майже сотні таких човників, а більший шаблон вимагає сотень човників. Під час виготовлення кладіть візерунок і використовуйте різні способи в’язання, зав'язування, намотування та інші способи, щоб зробити відповідно до шаблону.

Кваліфікована робітниця може виконати не надто складну схему, щоб зайняти місяць і більше. Оскільки техніка в’язання різниться від людини до людини, мереживні роботи, як правило, виконуються однією особою самостійно, тому кожне мереживо є унікальним. Зазвичай мереживо фарбують після в’язання, а спершу потрібно вдосконалювати мережива. Ці шнурки ручної роботи використовуються в деяких моделях високого класу або королівських інтер’єрних виробах, і звичайні люди їх рідко бачать. Завдяки вишуканому маршруту та глобальному обмеженому виробництву мереживних виробів кожна партія мереживних виробів повинна бути зареєстрована і ніколи не буде вироблятися після їх розпродажу. Тому їх віддають перевагу дворяни за кордоном. Так званий" мереживний" Використовуваний на одязі відноситься до всіх видів шнурків, в основному виготовлених машинами.